Антибіотикопрофілактика (АБП) — це застосування антимікробних препаратів у хірургії пацієнтам, у яких не було виявлено клінічних та лабораторних ознак інфекції для попередження її розвитку. Ще однією причиною застосування антибіотиків можуть бути ознаки мікробної контамінації, коли первинним методом лікування є або попередження інфекції, викликаної екзогенними мікроорганізмами, або попередження загострення, рецидиву чи генералізації латентної інфекції.
Головна мета АБП — досягти під час операції в плазмі крові та тканинах рівня антибіотика ≥ МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) для вірогідних збудників інфекції.
По закінченню хірургічних операцій 80–90 % ран контаміновані бактеріальною флорою (частіше стафілококом), тому неможливо уникнути мікробної контамінації операційної рани навіть за умови максимального застосування правил асептики й антисептики.
Антибактеріальна профілактика: де та як
Щоб досягти бажаного результату антибактеріальної профілактики, необхідно дотримуватись декількох правил. Перш за все, АБП потрібно виконувати перед операційним втручанням у стаціонарі та після нього.
Загальні принципи АБП:
— передопераційна підготовка хворого;
— висока хірургічна техніка;
— періопераційна антибіотикопрофілактика;
— післяопераційний нагляд за раною.
Антибіотикопрофілактика необхідна, коли ризик інфекційних ускладнень без її застосування перевищує 5 %:
— при тяжких операціях (операції на відкритому серці, на аорті), коли розвиток інфекції може спричинити тяжкі ускладнення та становити ризик для життя хворого ;
— у випадках імплантації стороннього тіла (штучні клапани, суглоби);
— у хворих з імуносупресією, у тому числі при пересадці органів.
Антибіотик, що застосовується для профілактики, має відповідати наступним критеріям:
— ефективність щодо вірогідних збудників ранової інфекції, у першу чергу стафілококів;
— період напіввиведення, достатній для підтримання бактеріальної концентрації в зоні операційного поля протягом хірургічного втручання та перших годин після нього;
— відсутність негативної взаємодії (наприклад, посилення токсичності) з лікарськими засобами, що застосовуються під час операції;
— добре проникнення у тканини в зоні операційного втручання;
— мінімальні побічні ефекти;
— добра переносимість.
При періопераційний антибіотикопрофілактиці звертайте увагу на рекомендації при виборі препарату:
— антибіотики широкого спектра слід зарезервувати для антибіотикотерапії;
— не призначати бактеріостатичні антибіотики;
— за умови короткого періоду напіввиведення необхідні повторні введення;
— слід уникати застосування з метою профілактики антибіотиків, до яких швидко виникає резистентність;
— доступна ціна;
— можливість внутрішньовенного введення.
Нижче наводимо перелік режимів періопераційної антибіотикопрофілактики при хірургічних втручаннях, якого необхідно дотримуватись.
При періопераційний антибіотикопрофілактиці звертайте увагу на рекомендації при виборі препарату:
— антибіотики широкого спектра резервують для антибіотикотерапії;
— не призначати бактеріостатичні антибіотики;
— за умови короткого періоду напіввиведення необхідні повторні введення;
— слід уникати застосування з метою профілактики антибіотиків, до яких швидко виникає резистентність;
Екстрені і планові оперативні втручання на органах черевної порожнини і малого тазу
Режим профілактики1
Цефазолін 2 г ± метронідазол 0,5 г Цефуроксим 1,5 г ± метронідазол 0,5 г Амоксицилін/клавуланат 1,2 г Ампіцилін/сульбактам 3 г Ертапенем 1 г2
В разі наявності алергії на β-лактами – кліндаміцин 0,9 г
Торакальні оперативні втручання, включно із кардіохірургічними3, встановлення кардіостимуляторів та інших пристроїв
Цефазолін 2 г Цефуроксим 1,5 г В разі наявності алергії на β-лактами – кліндаміцин 0,9 г При високому ризику MRSA4:Ванкоміцин 1,5 мг/кг5
Ендопротезування суглобів3
Цефазолін 2 г Цефуроксим 1,5 г При високому ризику MRSA4: Ванкоміцин 1,5 мг/кг5 Даптоміцин 6 мг/кг6
Оперативні втручання на судинах
Цефазолін 2 г Цефуроксим 1,5 г В разі наявності алергії на β-лактами – кліндаміцин 0,9 г
Планова трепанація черепа, імплантація лікворних шунтів або інших супутніх пристроїв
Цефазолін 2 г При високому ризику MRSA4: Ванкоміцин 1,5 мг/кг5
Операції на придаткових пазухах носа, носоглотці і ротоглотці
Кліндаміцин 0,9 г Амоксицилін/клавуланат 1,2 г Цефуроксим 1,5 г ± метронідазол 0,5 г
Доксициклін моногідрат 100 мг перорально за 1 годину до і 200 мг після операції
Штучне переривання вагітності (І триместр)
Цистоскопія із додатковими втручаннями
Ципрофлоксацин 500 мг перорально за 2-3 години
Трансректальна біопсія передміхурової залози
Ципрофлоксацин 500 мг перорально за 12 годин до і 500 мг після біопсії
Цефазолін 2 г ± метронідазол 0,5 г Ампіцилін/сульбактам 3 г В разі наявності алергії на β-лактами – кліндаміцин 0,9 г
Операції на молочній залозі, герніотомія
Трансплантація печінки7
Піперацилін/тазобактам 4,5 г Ампіцилін/сульбактам 3 г Ертапенем 1 г
Трансплантація нирки
Цефазолін 2 г Цефуроксим 1,5 г Ертапенем 1 г2
1Антибіотик з метою профілактики вводять внутрішньовенно одноразово за 30-60 хвилин до початку операції (ванкоміцин за 120 хвилин). В більшості випадків достатньо однієї передопераційної дози антибіотика. При довготривалих хірургічних втручаннях доцільно вводити інтраопераційно додаткову дозу антибіотика: цефазолін, цефуроксим, амоксицилін/ клавуланат і кліндаміцин – через 4 години, ампіцилін/сульбактам – через 2-3 години. Подовження антибіотикопрофілактики після закінчення операції не збільшує її ефективність, але підвищує ризик селекції антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів і ускладнень, в тому числі антибіотикоасоційованої діареї та псевдомембранозного коліту.
2При високому ризику ускладнень і коморбідності (цукровий діабет, цироз печінки, ВІЛ-інфекція та інші імунодефіцити, кахексія), а також ризику колонізації антибіотикорезистентними бактеріями в результаті попереднього прийому антибіотиків.
3При високому ризику ускладнень допускається пролонгація антибіотикопрофілактики на 24-48 годин (до 72 годин) в післяопераційному періоді.
4Колонізація слизової носу MRSA, попередній прийом фторхінолонів, високий рівень MRSA у відділенні.
5Ванкоміцин застосовується лише у випадку крайньої необхідності – ризик MRSA і алергічна реакція на β-лактамні антибіотики.
6Незареєстроване показання в інструкції по медичному застосуванню. В якості можливого обґрунтування слід враховувати дію даптоміцину на сесильні форми (ті що знаходяться у біоплівках) стафілококів.
7Оптимальна тривалість оперативного втручання при трансплантації не визначена. Продовження профілактики до 3-5 днів у післяопераційному періоді допускається. Більш тривалі строки не рекомендовані, через високий ризик селекції мультирезистентних бактерій, суперінфекції, антибіотикасоційованої діареї та псевдомембранозного коліту.
АБП повинна бути спрямована на бактеріальну мішень — найчастішу причину можливої інфекції. До уваги не повинні братися всі бактерії, що були виявлені випадково. Протокол АБП повинен включати засоби, що забезпечують ефективність проти цієї бактеріальної мішені. Необхідно вибирати препарати вузького спектру дії.
Антибіотикопрофілактика при хірургічних втручаннях: статистика та прогнози
Резистентність до антибіотиків — проблема, з якою зіштовхнулись усі країни світу. Надмірне і нераціональне профілактичне застосування антибіотиків призводить до:
збільшення вартості лікування;
збільшення ризику побічних ефектів;
збільшення ризику розвитку мультирезистентних штамів бактерій;
утруднення діагностики внаслідок "стирання" клінічної картини інфекційного ускладнення.
Наразі ми маємо таку статистику щодо інфекцій, які виникли під час хірургічних операцій:
за даними Центру контролю та профілактики хвороб США щорічно фіксується до 500 000 випадків інфекцій області хірургічного втручання. Це друга за частотою причина інфекційних хвороб, пов'язаних з наданням медичної допомоги;
інфекція області хірургічного втручання виникає у 2–5 % пацієнтів після чистих позачеревних і у 20 % після внутрішньочеревних операцій;
збільшення ризику розвитку мультирезистентних штамів бактерій;
у пацієнтів з інфекціями області хірургічного втручання на 60 % більша вірогідність лікування у відділенні інтенсивної терапії, у 5 разів частіше виникає потреба в повторній госпіталізації та в 2 рази вища летальність, ніж у пацієнтів без неї.
У 2019-му ВООЗ розробила нову класифікацію антибіотиків AWaRe, що містить три групи перепаратів. Дізнатися більше про AWaRe можна тут.
Наш сайт використовує файли cookie, які дозволяють зробити роботу з клієнтом більш точною і приємною
Добре, дякую
Цей сайт розроблено в рамках інформаційної кампанії, що здійснюється Центром громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України та бюро ВООЗ в Україні.